Кожен, хто накопичив певне майно, замислюється над тим, як передати його близьким. Це непрості рішення, які завжди вимагають обмірковування та індивідуального вибору. Наприклад: чи хочемо ми залишатися власниками майна до кінця життя і розпорядитися ним лише шляхом призначення спадкоємця в заповіті? Чи, можливо, передати його ще за життя у формі дарування або договору довічного утримання? При цьому потрібно розуміти, що наші рішення мають різні юридичні наслідки.
ЗАПОВІТ – це документ, в якому ми розпоряджаємося своїм майном на випадок смерті. Іншими словами, особа, яка складає заповіт – заповідач – вирішує, кому і в яких частках мають належати її речі та майнові права. Така сукупність речей і майнових прав, що залишаються після смерті заповідача, називається спадщиною. Заповіт дозволяє врегулювати долю майна після нашої смерті, не змушуючи нас передавати право власності ще за життя. Прийняті рішення також можна в будь-який момент змінити: повністю відкликати заповіт або змінити його положення.
ВАРТО ЗАМИСЛИТИСЯ – заповіт можна скласти в будь-який момент життя. Одне є безсумнівним – не варто відкладати це на потім. Краще впорядкувати майнові справи заздалегідь. Адже в майбутньому може виявитися, що ми не зможемо чітко і ясно висловити свою останню волю.
ЗАПОВІДАЧЕМ, тобто особою, яка складає заповіт, може бути будь-яка повнолітня особа, яка має повну цивільну дієздатність (наприклад, не визнана недієздатною).
Три способи складання заповіту?
Заповіт можна написати від руки (тоді він називається власноручним або голографічним), поставивши на ньому дату і свій підпис. Пам'ятайте, що не достатньо лише власноручного підпису під видрукуваним на комп'ютері текстом – весь заповіт має бути написаний рукою заповідача. Ніхто не може написати такий заповіт за нього. Для його дійсності свідки не потрібні, але варто подбати, щоб він зберігався в надійному місці, а спадкоємці знали про його існування. Інакше може виявитися, що через відсутність інформації про заповіт успадкування відбудеться за законом.
Заповіт можна скласти у нотаріуса. З юридичної точки зору це форма, рівноцінна власноручному заповіту, але вона дає заповідачу незрівнянно більшу безпеку.
По-перше, нотаріус подбає, щоб заповіт якомога точніше відображав волю спадкодавця і не містив положень, що суперечать закону. По-друге, нотаріальний заповіт дуже важко оскаржити, а можливості для шахрайства з боку обійдених спадкоємців значно обмежені. І по-третє, оригінал документа буде надійно зберігатися в конторі, що фактично виключає його знищення або втрату.
Найрідше застосовуваною формою звичайного заповіту є алографічний заповіт. Він складається перед війтом (бургомістром, мером міста), старостою, маршалком воєводства, секретарем повіту чи ґміни або керівником органу РАЦС. Також необхідна присутність двох свідків. Велика кількість неправильних заповітів, складених таким чином у минулому, призвела до того, що нині ця форма документа зустрічається вкрай рідко.
Що містить заповіт?
Найважливіші положення заповіту (заповідальні розпорядження) стосуються призначення спадкоємців і визначення, в яких частках вони успадковують наше майно. Найпростішим розпорядженням буде вказівка однієї особи, якій ми хочемо передати все майно. Слід пам'ятати, що на сьогодні, відповідно до польського законодавства, не можна розпорядитися майном так, щоб окремі складові майна дісталися конкретним особам. Призначені до спадкування стають співвласниками – у відповідних частках – кожного майнового елемента. І лише на наступному етапі вони можуть здійснити поділ спадщини.
Заповідач може зобов'язати спадкоємців виконати певне майнове надання – це так званий заповідальний відказ (легат). Після відкриття заповіту відказоодержувач може вимагати від спадкоємців виконання цього надання. Заповідач також може включити до заповіту покладення – покласти на спадкоємців або відказоодержувачів обов'язок вчинити певну дію або утриматися від дії, не роблячи при цьому нікого кредитором.
Додаткова важлива інформація
Заповідач має повну свободу вираження своєї волі. Отже, він може в будь-який момент змінити всі або окремі положення заповіту. Він також може повністю скасувати заповіт, якщо хоче, щоб успадкування після нього відбулося за законом.
Немає обов'язку розпоряджатися своїм майном у заповіті. Якщо ми не складемо заповіту, наше майно успадковуватиметься за правилами закону.
Особи, які бажають убезпечити складені ними заповіти, можуть це зробити за допомогою Реєстру заповітів. Реєстр дозволяє підтвердити наявність документа і полегшує доступ до нього. Внесення до реєстру є добровільним і безкоштовним. За заявою заповідача його здійснює нотаріус. Реєстр не містить інформації про зміст документа, а лише підтверджує факт його складання. Також він вказує нотаріальну контору, де його було подано. Інформація про реєстрацію заповіту розкривається лише після смерті заповідача. Завдяки цьому (після пред'явлення свідоцтва про смерть) спадкоємці, а також кредитори та суди у справах про спадкування можуть підтвердити існування документа. Для клієнтів найважливішою перевагою Реєстру є впевненість, що зареєстрований заповіт не загубиться, а отже, їхня воля буде виконана.
Залежно від того, чи містить заповіт різного роду спеціальні положення, його складання у нотаріуса коштуватиме від 50 до 150 злотих нетто. До цього слід додати невелику суму – зазвичай кількадесят злотих – за кожну копію витягу.